Результати всеукраїнського дослідження потреб вразливих категорій населення (проведеного влітку 2023 року), зокрема людей старшого віку (60+ років), осіб з інвалідністю та їхніх опікунів, внутрішньо переміщених осіб (ВПО), сімей військовослужбовців, поранених військовослужбовців, ветеранів.
Контекст
Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року стало викликом для всього світу. Війна призвела до незліченної кількості людських втрат та руйнувань цілих населених пунктів, величезної кількості поранених і найбільш масового, із часів Другої світової війни, переміщення населення як всередині України, так і за її межами.
Війна критично вплинула на життя кожного жителя України та збільшила ступінь вразливості осіб, які перебували у складних життєвих обставинах. Частка населення, що потребують підтримки, зростає і доповнюється новими категоріями.
До тих верств населення, які особливо потребують підтримки та допомоги, зараховують осіб, які мають найвищий ризик потрапити у складні життєві обставини і не можуть самостійно з ними впоратися. Насамперед, це люди старшого віку (60+ років), особливо самотні, люди з інвалідністю та їхні опікуни, багатодітні сім’ї, малозабезпечені категорії населення тощо.
Внаслідок війни підтримки також потребують інші категорії населення, а саме: внутрішньо переміщені особи (ВПО), родини військовослужбовців та осіб, позбавлених особистої свободи та зниклих безвісти, особи, що отримали поранення внаслідок бойових дій, особи, які пережили полон і тортури, ветерани з числа військовослужбовців.
Методологія дослідження
У 2023 році в межах Програми Життєстійкості Ruban Litvinova Social Impact Advisory та Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), на замовлення Міністерства соціальної політики та стратегічних партнерів проєкту БФ «Повір у себе» й Агропромхолдингу «Астарта-Київ», провели Дослідження потреб українців, які є вразливими, потенційно вразливими та / або потребують підтримки внаслідок війни (далі – Дослідження Потреб).
Дослідження охопило категорії людей старшого віку (60+ років), осіб з інвалідністю та їхніх опікунів, внутрішньо переміщених осіб (ВПО), сім’ї військовослужбовців, поранених військовослужбовців, ветеранів.
Польовий етап тривав протягом червня-липня 2023 року трьома етапами: фокус-групові дискусії, глибинні інтерв’ю та кількісне опитування. Всього у дослідженні брали участь 1664 респонденти.
Результати дослідження
Згідно з результатами, представники всіх категорій респондентів зауважили значні зміни у своєму житті під час повномасштабної війни.
Основні потреби всіх опитаних пов’язані з браком грошей, станом фізичного здоров’я і емоційного добробуту.
62% респондентів стверджують, що можуть дозволити собі тільки їжу.
Зменшення купівельної спроможності – спільний для всіх досвід, що призводить до змін у харчових звичках та закупівлі продуктів нижчої якості. Зростання цін на комунальні послуги, продукти харчування та інші товари і послуги, разом із наявністю хворої людини в сім’ї, викликають певні фінансові обмеження та економію. Як наслідок, базові потреби закриті, проте порушено раціон харчування (зменшення споживання м’яса, овочів та фруктів). Виключенням є родини, які проживають в сільській місцевості та мають власне господарство.
Переважна більшість представників вразливих категорій перебувають нижче базового рівня добробуту. Більшість респондентів у трьох категоріях мають достаток, при якому доходів вистачає лише на їжу (а подекуди є проблеми з їжею): 52% представників категорії ВПО стверджують, що їм вистачає грошей лише на їжу, а ще 7% відповіли, що їм не вистачає навіть на їжу. Частка тих, кому вистачає на їжу і одяг – 31%. Лише 8% респондентів вистачає крім одягу і їжі ще на деяку побутову техніку (як телевізор чи холодильник).
Приблизно такі ж цифри у категорії людей старшого віку: 52% стверджують, що їм вистачає грошей лише на їжу, а ще 10% узагалі відповіли, що їм не вистачає і на їжу. Частка тих, кому вистачає на їжу і одяг – 25%. Лише 10% респондентів вистачає крім одягу і їжі ще на деяку побутову техніку (як телевізор чи холодильник).
У категорії людей з інвалідністю ситуація з достатком схожа: 52% стверджують, що їм вистачає грошей лише на їжу, а ще 18% узагалі відповіли, що їм не вистачає і на їжу. Частка тих, кому вистачає на їжу і одяг – 23%. Лише 5% респондентів вистачає крім одягу і їжі ще на деяку побутову техніку (як телевізор чи холодильник).
В усіх категоріях до 10% представників можуть дозволити собі покупку побутової техніки, і лише 1-2% можуть купити все, що захочуть чи потребують.
Фінансові труднощі, такі як брак грошей, низькі пенсії та високі ціни на товари й послуги, є серед ключових факторів незадоволення своїм життям для респондентів із категорій ВПО, людей віком 60+ та осіб з інвалідністю. Респонденти також повідомляють про проблеми зі здоров‚ям, зокрема відсутність фізичної безпеки та поганий емоційний стан як фактори, що значно впливають на їхнє життя.
64% опитаних мають знижений рівень емоційного та психологічного добробуту.
Для оцінки емоційного та психологічного добробуту респондентів було використано стандартизовану шкалу WHO-5, розроблену Всесвітньою організацією з охорони здоров’я. Результати демонструють наскільки часто респонденти почуваються сповненими енергії, відпочилими та займаються улюбленими справами. Якщо за оцінкою WHO-5 респондент зі 100-бальної шкали набирає менше 13 балів, то він потрапляє у категорію в зоні підвищеного ризику депресії. Набрати 13-50 балів означає, що респондент має знижений рівень емоційного добробуту, а коли набирається більше 50 балів – це свідчить про високий рівень емоційного та психологічного благополуччя.
Більшість респондентів майже постійно відчують емоційні негаразди, що свідчить про негативний психологічний стан більшості. 56% респондентів демонструють знижений рівень емоційного та психологічного добробуту, ще 8% потрапляє у категорію підвищеного ризику депресії. Лише третина респондентів має високий рівень емоційного добробуту.
Більшість респондентів 61-66% відповіли, що більшість часу / майже чи зовсім ніколи не були в доброму дусі, не почувалися спокійно, не були сповнені енергії, не прокидалися свіжими. Краще ситуація лише з заняттям справами, які цікаві респонденту, «лише» 51% не займався цікавими справами.
48% більшість часу або щодня відчувають нервозність або тривогу
На питання з блоку про депресивні настрої, майже половина респондентів (48%) відповіли, що більшість часу чи щодня відчували нервозність або тривогу. 44% респондентів відповіли, що за останній місяць у них більшість часу або щодня було мало інтересу чи задоволення до виконання повсякденних справ. Про відчуття пригніченості або депресії зазначала третина респондентів – 33%, приблизно така ж частина респондентів не можуть приборкати та контролювати хвилювання.
Учасники дослідження не асоціюють сферу психологічної підтримки з власним життям та потребами.
Попри те, що респонденти фіксують у себе та членів родини прояви негативних психологічних станів, таких як знервованість, тривожність, панічні атаки, депресія, стрес, представники різних категорій відзначали, що не відчували потреби в допомозі фахівців для подолання негативного психологічного стану.
Більшість респондентів відповідають, що скоріше або зовсім не потребують психологічної підтримки. Представники категорії людей старшого віку розповідали про відсутність необхідності вирішувати психологічні проблеми, 55% респондентів у категорії 60+ зазначили, що зовсім не потребують психологічної допомоги.
Виключенням є деякі учасники – представники категорій «ВПО» та «люди з інвалідністю», у цих категоріях майже третина респондентів визнають, що скоріше потребують психологічної допомоги чи підтримки 24% та 28%, відповідно. Окремо про важливість такої допомоги зазначали також представники категорій «військові» та «найближчі родичі загиблих військових», представники цих категорії визнають потребу та необхідність психологічної підтримки та допомоги.
Респонденти зазначають про брак розуміння з боку людей, які не мають схожого досвіду.
Респонденти зазначають про брак розуміння з боку людей, які не мають схожого досвіду. Опікуни людей з інвалідністю, військовослужбовці та внутрішньо переміщені особи особливо потребують соціалізації, безпечного простору для спілкування.
Опікуни людей з інвалідністю розповідали про недостатню кількість соціальних зав’язків, відсутність людини, з якою можна було б обговорити свій стан та закритість категорії. Також респонденти розповідали про відсутність часу для дозвілля та можливості спілкуватись з друзями, бо постійно поруч з ними їхні підопічні і вони не можуть дозволити собі їх залишити наодинці. Тому є потреба і організації дозвілля для цієї категорії та у створенні безпечного простору для спілкування людей з подібним досвідом.
Для військовослужбовців окремою потребою є налагодження спілкування, респонденти розповідали про відсутність можливостей для спілкування, бо немає спільних тем чи друзі та знайомі дистанціювались, інші не розуміють травматичного досвіду, нерозуміння та осудження поведінки цивільних. Частина респондентів зазначали також небажання налагоджувати соціальні зв’язки, і були сфокусовані на поверненні на фронт.
У частини представників категорії ВПО виникають проблеми зі спілкуванням та підтриманням соціальних зв’язків. Розповідали, що виникають труднощі з адаптацією в новому населеному пункті, а соціальна активність недостатньо розвинені в сільський місцевості. Окремо респонденти говорили про відсутність друзів, особливо у дітей.
З повними матеріалами дослідження можна ознайомитись за посиланням
В наступних наших публікаціях ми поділимось Моделлю Життєстійкості для громад, створеною на базі цього дослідження, а також результатами вивчення кращих світових практик у підсиленні стійкості та спроможності спільнот і громад.