Контекст війни
Україна переживає один з найважчих періодів у своїй новітній історії. Війна критично вплинула на життя кожного українця та збільшила кількість і ступінь вразливості осіб, які перебували у складних життєвих обставинах і були менш стійкими до різноманітних криз. Внаслідок війни, до категорій, що потребують підтримки, також додалися нові: внутрішньо переміщені особи (ВПО), родини військовослужбовців, ветерани з числа військовослужбовців.
Збільшення кількості людей, які потребували підтримки до війни, і поява нових критичних потреб у інших груп населення створює навантаження на соціальну сферу, яке продовжує зростати. До ризиків додається також зміна структури населення країни з урахуванням процесу мобілізації громадян та темпів міграції. Відповідно, частка населення, що потребує підтримки та допомоги стає критичною, підвищуючи вразливість і крихкість усього суспільства.
За таких умов необхідно переосмислити підходи до підтримки населення і замість прямої допомоги – зосередитись на розвитку життєстійкості та розбудові самозарадності (спроможності) громад та людей в них. Покращення життєстійкості і самозарадності громад на національному рівні сприятиме поступовому формуванню стійкості суспільства загалом та більш ефективному розподілу централізованих державних ресурсів на соціальні потреби.
Саме тому Міністерство соціальної політики ініціювало «Програму Життєстійкості» – пілотний проєкт в рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я “Ти як?” Першої леді Олени Зеленської, що реалізується в партнерстві з агропромхолдинг «Астарта-Київ» та благодійним фондом «Повір у себе».
Визначення життєстійкості і самозарадності
Життєстійкість – це здатність людини протистояти стресу та відновлювати свій стан після травматичних подій. Для громади це означає здатність передбачати, адаптуватися і швидко долати наслідки надзвичайних ситуацій і катастроф.
Самозарадність – це здатність людини розвивати навички та компетенції для задоволення своїх потреб та контролю над власним життям.
Для громади це означає здатність самостійно забезпечувати потреби, знаходити рішення проблем та досягати власних цілей. Самозарадність є важливою передумовою до укріплення життєстійкості, що зменшує ризик потрапляння в кризові ситуації та / або збільшує вірогідність самостійного подолання наслідків.
Концептуальна модель розбудови Життєстійкості громад
Ruban Litvinova Social Impact Advisory на запит ініціаторів Програми долучилась до розробки Стратегічної Моделі і Рекомендацій з розбудови життєстійкості громад.
В межах роботи над проєктом команда Агенції провела ґрунтовне дослідження потреб вразливих категорій жителів громад, відвідала деякі громади і провела огляд інфраструктури, інтерв’ю з керівництвом, активними мешканцями (волонтерами, підприємцями, керівниками ГО) і представниками вразливих категорій населення.
Для розробки Стратегічної Моделі Життєстійкості було також реалізовано масштабне дослідження світового досвіду і кращих практик з розбудови спроможності громад, розвитку стійкості і організації хабів стійкості, надання соціальних послуг за принципом єдиного вікна, створення громадських центрів, активізації і згуртування громад.
Спираючись на розуміння контексту і результати дослідження світового досвіду разом з командами Міністерства соціальної політики, «Астарта-Київ» та благодійного фонду «Повір у себе», ми визначили проміжні якісні результати змін – ознаки за якими можна визначити життєстійкість громад.
Які ознаки мають Життєстійкі громада?
- швидко і ефективно реагують на надзвичайні події, кризові явища, мають здатність до якісного відновлення і сприяють швидкому поверненню жителів до активного життя;
- мають високий рівень розвитку волонтерського руху і рівень компетенцій лідерської бази громади;
- згуртовані і мають високий рівень взаємодії між мешканцями громади;
- забезпечують жителів , що потребують, ефективними і якісними психосоціальни послугами;
- інвестують в покращення емоційного добробуту і фізичного здоров’я жителів громади;
- мають зручну і доступну інфраструктуру для жителів ;
- мають високу частку активного населення, зайнятого в економічній, соціальній і культурній сферах громади;
- ефективно взаємодіють зі стейкхолдерами громади, залучають їх до співпраці і розумно використовують ресурси.
Що може зробити громада для кращої життєстійкості?
Рекомендації з розбудови Життєстійкості визначають комплекс взаємопов’язаних груп заходів, що сприятимуть укріпленню життєстійкості громад і розвитку їх самозарадності. Це напрямки, за якими керівникам громади разом з місцевим бізнесом, донорами, громадськими організаціями варто працювати спільно, щоб досягти результату.
Активізація – це збільшення кількості і посилення спроможності активних представників громади – активістів, волонтерів, лідерів громадських організацій, підприємців.
Зусилля керівників громади і їх партнерів в цьому напрямку можуть включати в себе наступне:
- проведення навчання для волонтерів, створення умов для нетворкінгу і забезпечення координації їхніх зусиль;
- підсилення компетенцій і навичок активних громадян, в тому числі локальних малих підприємців;
- підсилення спроможних жителів громади, залучення їх до участі в укріпленні життєстійкості громади.
Згуртування – це створення умов для об’єднання жителів громади заради зростання спільної сили.
Згідно зі Стратегічною Моделлю, згуртування відбувається внаслідок реалізації наступних заходів:
- створення або розвиток відкритої для всіх жителів спільної громадської безбарʼєрної інфраструктури;
- організація спільних заходів і спільнот, клубів за інтересами;
- створення умов для запуску спільних проєктів.
Підтримка – це підтримка жителів громади й родин, що є вразливими або потенційно вразливими, шляхом забезпечення їх вчасною і ефективною допомогою від громади, держави й партнерів, а також інструментами самодопомоги, з метою запобігання їх потрапляння у складні життєві обставини або сприяння швидкому поверненню до активного життя.
Ефективна підтримка на рівні громад передбачає наступне:
- проактивне виявлення і допомога у формуванні, оцінювання потреб, консультаційно-орієнтаційна допомога;
- забезпечення доступу до комплексу якісних психосоціальних послуг у відповідності до потреб
- безперервний моніторинг якості і ефективності наданих послуг
Капіталізація – це перетворення наявних ресурсів в капітал громади через розширення можливостей всіх учасників громади (окремих людей, спільнот, підприємців) брати участь у створенні економічної і соціальної цінності, залучення партнерів і донорів до співпраці і більш ефективне використання ресурсів.
Зусилля керівників громади та їхніх партнерів в цьому напрямку можуть включати в себе наступне:
- навчання і розвиток спроможностей жителів громади;
- доступ до можливостей працевлаштування / підприємницької діяльності;
- створення і розвиток інфраструктури і заходів для покращення фізичного та емоційного добробуту жителів.
Як працює Стратегічна Модель Життєстійкості громад?
Життєстійкість і самозарадність окремої людини або родини може бути досягнута конкретним переліком заходів з Програми, залежно від її поточних проблем і потреб, а життєстійкість і самозарадність на рівні громади буде виникати внаслідок системної реалізації заходів за всіма напрямками і за умови залучення до Програми переважної кількості жителів громади.
Відповідно, стратегічна модель Програми побудована як система, у якій елементи пов’язані між собою так, що зростання одного елемента призводить до зростання іншого, а той своєю чергою сприяє збільшенню наступного, і далі, стимулюючи процес безперервних поступових змін.
Що більше спроможних, залучених до діяльності Програми Життєстійкості активних громадян (наприклад, волонтерів або місцевих ГО), то більше допомоги і підтримки жителі отримують локально, від інших жителів громади, то вищий рівень культури взаємодопомоги, краща довіра в громаді і відповідно вищий рівень соціальної згуртованості.
Що вищий рівень культури взаємодопомоги та соціальної згуртованості в громаді, то швидше жителі, які потрапили до складних життєвих обставин, повертаються до активного життя завдяки допомозі і підтримці громади, то більше зростає кількість життєстійких жителів у громаді.
Внаслідок зростання кількості життєстійких жителів громади збільшується чисельність працездатного населення, яке відкриває власні підприємства або долучається до суспільних активностей, здійснюючи свій внесок в економічний, соціальний, культурний розвиток громади, в результаті чого зростає рівень капіталу громади.
Більший рівень капіталу громади – більше можливостей розвивати і реалізовувати потенціал активності громадян.
Життєстійкість і самозарадність за таких умов є емерджентними властивостями (тобто тими, які виникають внаслідок взаємодії елементів) цієї системи і не можуть бути досягнуті внаслідок роботи одного або кількох з елементів ізольовано. В цьому полягає сутність Програми як комплексу взаємопов’язаних елементів.
Висновки
Війна в Україні значно збільшила кількість людей, які потребують підтримки, і створила нові групи вразливого населення. Це виклик для соціальної сфери, яка перебуває під високим навантаженням. Замість прямої допомоги важливо інвестувати у розвиток здатності людей і громад адаптуватися, долати кризи та самостійно забезпечувати свої потреби.
Програма Життєстійкості, ініційована Міністерством Соціальної Політики в партнерстві з агропромхолдингом «Астарта-Київ» та благодійним фондом «Повір у себе», спрямована на розвиток життєстійкості та самозарадності громад через системний підхід, інтеграцію найкращих практик і співпрацю з партнерами.
Стратегічна модель Життєстійкості передбачає реалізацію комплексу взаємоповязаних заходів з активізації громадян, згуртуванні і розвитку спільнот, наданні ефективної підтримки вразливим групам і розвитку ресурсів громади як капіталу. Життєстійкість та самозарадність громад в цій моделі є результатом системного підходу, коли всі елементи програми діють у синергії, Програма залучає переважну частку жителів і реалізується в партнерстві з ключовими стейхколдерами громади.
Покращення життєстійкості та самозарадності громад сприятиме поступовому формуванню загальної стійкості суспільства та більш ефективному розподілу централізованих державних ресурсів на соціальні потреби.